<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dw="https://www.dreamwidth.org">
  <id>tag:dreamwidth.org,2017-09-15:3291324</id>
  <title>Captain Horn's journal</title>
  <subtitle>cpthorn</subtitle>
  <author>
    <name>cpthorn</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="https://cpthorn.dreamwidth.org/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="https://cpthorn.dreamwidth.org/data/atom"/>
  <updated>2020-02-13T15:27:23Z</updated>
  <dw:journal username="cpthorn" type="personal"/>
  <entry>
    <id>tag:dreamwidth.org,2017-09-15:3291324:18567</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="https://cpthorn.dreamwidth.org/18567.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="https://cpthorn.dreamwidth.org/data/atom/?itemid=18567"/>
    <title>Чому фільм "Паразит" отримав Оскар</title>
    <published>2020-02-11T04:05:44Z</published>
    <updated>2020-02-13T15:27:23Z</updated>
    <category term="housing"/>
    <category term="korea"/>
    <category term="middle class"/>
    <category term="neo-feudalism"/>
    <dw:security>public</dw:security>
    <dw:reply-count>5</dw:reply-count>
    <content type="html">Фільм "Паразит" отримав Оскар і навіть переміг "Джокера", який набагато популярніший. І це дуже добре насправді, тому що він привертає увагу до величезної проблеми з житлом для молодих людей, яка існує в Південній Кореї. Кінематограф повинен висвітлювати подібні речі, режисери повинні знімати такі фільми &lt;a href="http://www.asahi.com/ajw/articles/13116404"&gt;http://www.asahi.com/ajw/articles/13116404&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Дуже коротке пояснення сучасних корейських реалій для тих, хто не дивився фільм. В Південній Кореї орендатор житла зобов'язаний платити лендлорду не лише помісячну ренту, а й так званий одноразовий "гарантійний депозит", який повертається в повному обсязі після виїзду мешканця з квартири. Часто з цього депозиту вираховується певна сума, якщо мешканець трохи зіпсував помешкання і йому необхідний косметичний ремонт перед заселенням наступного мешканця. Така ж система існує в Японії і нібито має сенс, так? Але головна відмінність Кореї від Японії полягає в тому, що в Кореї цей депозит просто величезний - від 110 до 170 тис американських доларів за невеличку однокімнатну квартиру (30 кв. м.) у звичайному будинку в Сеулі. В Токіо гарантійний депозит за подібну квартиру становить еквівалент місячної плати в Токіо - тобто приблизно 650-700 американських доларів. Якщо це якась дорожча квартира в новозбудованому будинку, то ця сума може становити до 1000 доларів - теж еквівалент місячної ренти, яка там трохи вища, бо квартира більша і нова. Бачите різницю з Сеулом? Саме тому головний герой фільму змушений 30 років знімати житло у сирому підвальному приміщенні майже без вікон та навіть без ванної кімнати, в якому гарантійний депозит становить лише (!!!) 30 млн корейських вон або 25 тис доларів. В таких умовах живуть ще 220 тисяч сімей в Сеулі - приблизно 6% від усього житлового фонду, це переважно молоді сім'ї, які працюють, отримують зарплату і вважаються середнім класом. Ще купа людей змушені все життя жити з батьками, бо не мають грошей на власне житло (середня ціна на квартиру в Сеулі - 600 млн вон або 536 тис доларів), а оренда квартири в нормальному будинку для них недоступна через кабальні гарантійні депозити. Корейський неофеодалізм як він є.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;img src="https://www.dreamwidth.org/tools/commentcount?user=cpthorn&amp;ditemid=18567" width="30" height="12" alt="comment count unavailable" style="vertical-align: middle;"/&gt; comments</content>
  </entry>
</feed>
