![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
cpthornЗ початку 20-століття і дотепер ми є свідками лавиноподібного зростання населення Землі і прискореного промислового розвитку. Цей процес не змогли зупинити навіть пандемія іспанки і обидві світові війни, не зупинить його і пандемія коронавірусу - вже за рік або два ми побачимо відновлення зростання світової економіки. Або не побачимо...
Бо в такого оптимістичного сценарію є дві великі проблеми.
Проблема номер один - це глобальні кліматичні зміни, які ще до початку пандемії Ковід-19 почали завдавати суттєвих збитків світовій економіці. Якщо їх не зупинити, то руйнівні лісові пожежі 2019 року стануть регулярним явищем. Вже зараз науковці кажуть про можливе повторення американського "Пилового казана" 1930-х років - серії руйнівних буревіїв, які призвели до деградації сільськогосподарських земель (у багатьох регіонах понад 75% верхнього шару ґрунту здулося до кінця 1930-х років) та довгострокового економічного ефекту. Але якщо раніше "Пиловий казан" відбувався приблизно раз на століття, то глобальне потепління збільшить частоту цього явища, і воно буде відбуватись вже раз на 40 років. Подібні руйнівні явища будуть спостерігатись на всіх континентах. Незважаючи на всі наукові досягнення 20 століття, людство все ще залишається надзвичайно вразливим до продовольчої кризи, яка може призвести до загибелі мільйонів людей від голоду, особливо в густонаселених регіонах планети. І якщо ви думаєте, що ця криза вас не зачепить, то ви помиляєтесь.
By Monthly Weather Review, Volume 63, April 1935, p. 148. - https://photolib.noaa.gov/Collections/National-Weather-Service/Meteorological-Monsters/Dust/emodule/647/eitem/3025
Проблема номер два - це те, що на Землі почали закінчуватись рідкоземельні метали. Щоб продовжити економічний розвиток людства і задовольнити все зростаючі потреби людей, нам буде потрібна величезна кількість літію і кобальту для виробництва батарей, телуру для сонячних панелей, диспрозію для вітрових турбін, неодиму для динаміків, лантану для об'єктивів, празеодиму для авіаційних двигунів, гадолінію для рентген-апаратів, МРТ та різноманітних сканерів, ітрію, тербію та європію для виробництва екранів комп'ютерів та смартфонів. Є ще варіант екстрагування цих матеріалів і повторного використання, але це можливо робити тільки частково, це досить дорого, і все одно ми у кінцевому результаті зіткнемося з тим, що рідкоземельних металів нам вже не буде вистачати.
Отже є тільки один вихід з ситуації, що склалася - нам потрібно перенести більшість видобувної промисловісті за межі нашої планети. Це може бути Місяць, де є значні поклади корисних копалин, більшість яких все ще залишаються нерозвіданими. Це Марс, де дуже схожа ситуація, але перспективи видобутку ще більші. Це астероїди, багато з яких містять цінні поклади рідкіснометалічних руд. США та Японія вже мають досвід з успішного запуску космічних апаратів на поверхню астероїдів. Повторне використання ракетоносіїв значно знизило вартість космічних польотів в останні роки. Зараз NASA у співпраці з приватними космічними корпораціями (в першу чергу SpaceX, Lockheed Martin, Boeing) здійснює реалізацію програми Artemis, що має на меті забезпечення постійної присутності людини на Місяці та Марсі.
By NASA - https://www.nasa.gov/sites/default/files/atoms/files/a_sustained_lunar_presence_nspc_report4220final.pdf, Public Domain, Link
Перенесення видобувної промисловості за межі Землі - це тільки початок, згодом має відбутись перенесення підприємств інших галузей промисловості, в першу чергу чорної і кольорової металургії та хімічного виробництва, які зараз шкодять екології Землі та спричиняють згубні кліматичні зміни. Таким чином ми вирішуємо дві найбільші проблеми людства - це глобальне потепління та брак рідкоземельних металів. Цей крок дозволить людству продовжувати свій поступ і далі розвиватись, не вбиваючи про цьому Землю, яка є занадто цінною для нас. На Землі має залишитись лише екологічно чисте виробництво. Звісно, тут не має бути жодних теплових та атомних електростанцій, лише сонячна та вітрова енергетика з можливим транспортуванням енергії мікрохвилями з орбіти Землі (запуск космічного літака NASA тиждень тому якраз містив цей експеримент).
Ми не можемо дозволити собі перетворити Землю на пустелю, бо її біосфера є унікальним явищем для Всесвіту. Ймовірність того, що ми знайдемо ще одну планету з такими ж умовами, щоб "замінити" Землю, майже дорівнює нулю. Відстань до екзопланет багатократно ускладнює ці пошуки. Поки що ми можемо розраховувати лише на тераформування інших планет, що є дуже дорогим і довготривалим процесом, і навіть тоді умови там будуть далекими від ідеальних. Земля має поступово перетворитись на заповідник, своєрідний "спальний район", де люди будуть жити в гармонії з природою, а вся майбутня економічна активність людства має бути перенесена за межі нашої домашньої планети - в максимально роботизовані виробничі бази на інших планетах, де присутність людей буде мінімальною. Це не тільки не уповільнить наш розвиток, а навпаки прискорить його.
By NASA - https://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA23302 (image link), Public Domain, Link
Бо в такого оптимістичного сценарію є дві великі проблеми.
Проблема номер один - це глобальні кліматичні зміни, які ще до початку пандемії Ковід-19 почали завдавати суттєвих збитків світовій економіці. Якщо їх не зупинити, то руйнівні лісові пожежі 2019 року стануть регулярним явищем. Вже зараз науковці кажуть про можливе повторення американського "Пилового казана" 1930-х років - серії руйнівних буревіїв, які призвели до деградації сільськогосподарських земель (у багатьох регіонах понад 75% верхнього шару ґрунту здулося до кінця 1930-х років) та довгострокового економічного ефекту. Але якщо раніше "Пиловий казан" відбувався приблизно раз на століття, то глобальне потепління збільшить частоту цього явища, і воно буде відбуватись вже раз на 40 років. Подібні руйнівні явища будуть спостерігатись на всіх континентах. Незважаючи на всі наукові досягнення 20 століття, людство все ще залишається надзвичайно вразливим до продовольчої кризи, яка може призвести до загибелі мільйонів людей від голоду, особливо в густонаселених регіонах планети. І якщо ви думаєте, що ця криза вас не зачепить, то ви помиляєтесь.
By Monthly Weather Review, Volume 63, April 1935, p. 148. - https://photolib.noaa.gov/Collections/National-Weather-Service/Meteorological-Monsters/Dust/emodule/647/eitem/3025
Проблема номер два - це те, що на Землі почали закінчуватись рідкоземельні метали. Щоб продовжити економічний розвиток людства і задовольнити все зростаючі потреби людей, нам буде потрібна величезна кількість літію і кобальту для виробництва батарей, телуру для сонячних панелей, диспрозію для вітрових турбін, неодиму для динаміків, лантану для об'єктивів, празеодиму для авіаційних двигунів, гадолінію для рентген-апаратів, МРТ та різноманітних сканерів, ітрію, тербію та європію для виробництва екранів комп'ютерів та смартфонів. Є ще варіант екстрагування цих матеріалів і повторного використання, але це можливо робити тільки частково, це досить дорого, і все одно ми у кінцевому результаті зіткнемося з тим, що рідкоземельних металів нам вже не буде вистачати.
Отже є тільки один вихід з ситуації, що склалася - нам потрібно перенести більшість видобувної промисловісті за межі нашої планети. Це може бути Місяць, де є значні поклади корисних копалин, більшість яких все ще залишаються нерозвіданими. Це Марс, де дуже схожа ситуація, але перспективи видобутку ще більші. Це астероїди, багато з яких містять цінні поклади рідкіснометалічних руд. США та Японія вже мають досвід з успішного запуску космічних апаратів на поверхню астероїдів. Повторне використання ракетоносіїв значно знизило вартість космічних польотів в останні роки. Зараз NASA у співпраці з приватними космічними корпораціями (в першу чергу SpaceX, Lockheed Martin, Boeing) здійснює реалізацію програми Artemis, що має на меті забезпечення постійної присутності людини на Місяці та Марсі.
By NASA - https://www.nasa.gov/sites/default/files/atoms/files/a_sustained_lunar_presence_nspc_report4220final.pdf, Public Domain, Link
Перенесення видобувної промисловості за межі Землі - це тільки початок, згодом має відбутись перенесення підприємств інших галузей промисловості, в першу чергу чорної і кольорової металургії та хімічного виробництва, які зараз шкодять екології Землі та спричиняють згубні кліматичні зміни. Таким чином ми вирішуємо дві найбільші проблеми людства - це глобальне потепління та брак рідкоземельних металів. Цей крок дозволить людству продовжувати свій поступ і далі розвиватись, не вбиваючи про цьому Землю, яка є занадто цінною для нас. На Землі має залишитись лише екологічно чисте виробництво. Звісно, тут не має бути жодних теплових та атомних електростанцій, лише сонячна та вітрова енергетика з можливим транспортуванням енергії мікрохвилями з орбіти Землі (запуск космічного літака NASA тиждень тому якраз містив цей експеримент).
Ми не можемо дозволити собі перетворити Землю на пустелю, бо її біосфера є унікальним явищем для Всесвіту. Ймовірність того, що ми знайдемо ще одну планету з такими ж умовами, щоб "замінити" Землю, майже дорівнює нулю. Відстань до екзопланет багатократно ускладнює ці пошуки. Поки що ми можемо розраховувати лише на тераформування інших планет, що є дуже дорогим і довготривалим процесом, і навіть тоді умови там будуть далекими від ідеальних. Земля має поступово перетворитись на заповідник, своєрідний "спальний район", де люди будуть жити в гармонії з природою, а вся майбутня економічна активність людства має бути перенесена за межі нашої домашньої планети - в максимально роботизовані виробничі бази на інших планетах, де присутність людей буде мінімальною. Це не тільки не уповільнить наш розвиток, а навпаки прискорить його.
By NASA - https://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA23302 (image link), Public Domain, Link
