Captain Horn's journal

Після великих снігопадів українські міста як завжди перетворюються на один великий затор, в якому годинами стоять і димлять сотні тисяч автівок, просуваючись зі швидкістю равликів, приносячи державі величезні економічні збитки, бо це години втраченої продуктивності.

Чи можна цього уникнути? Так, можна, але треба повністю змінити підходи до містобудування. Всі наші міста без винятку є автомобілецентричними, і це величезна проблема. Нові мікрорайони як правило будуються без врахування транспортної доступності, тому кожен двір будинку там щільно заставлений автомобілями. І кожного ранку масовий виїзд офісного планктону з такого району перетворюється на випробування для нервів водіїв та вбиває екологію. Громадський транспорт у нас розвинений погано, навіть метрополітени в Києві, Харкові та Дніпрі вже давно не відповідають реальним потребам міст. В Дніпрі взагалі дуже смішне метро з однієї лінії тільки в центральній частині міста. А маршрутки важко назвати повноцінним громадським транспортом, це аналог "тук-туків" на Філіппінах. Містам потрібні великогабаритні електричні автобуси, тролейбуси та трамваї, які не забруднюватимуть повітря та не утворюватимуть заторів.

Також потрібна мережа велодоріжок, фізично відділених від автомобільної дороги та тротуару, і ці велодоріжки повинні вести з усіх житлових кварталів до ділової частини міста, щоб виконувати функцію ком'ютингу, а не лише рекреаційно-туристичну. Навіть після снігопаду на велосипеді значно простіше пересуватись містом, ніж на машині, тільки треба на зиму ставити шиповані зимові шини, як це роблять роверисти в країнах північної Європи. Чистити велодоріжки від снігу - також набагато швидше і простіше, ніж широченні багатосмугові автомобільні дороги, це цілком реально зробити за одну ніч.

Розвинений і комфортний громадський транспорт повинен бути пріоритетом номер 1 у будь-якому сучасному місті. Міста не створені для машин, і міська влада повинна робити все, щоб максимально зменшити їхню кількість. Будівництво нових доріг, естакад і розв'язок - це шлях в нікуди, бо це тільки заохочує містян купувати все більше і більше приватного автотранспорту. Будуючи нову підземну парковку в центрі міста, ми даємо сигнал водіям: "Агов, ми хочемо щоб ви приїздили сюди на власному авто і забули про громадський транспорт!". Більшість європейських міст вже давно зрозуміли цю помилку, і зараз активно звільняють середмістя від машин, натомість всіляко заохочуючи використання громадського транспорту і велосипедів.

Останнє відео від Чаплинського, що якраз присвячене цій проблемі. Там переважно про Львів і трохи про Київ.

Цікаве відео про те, як спланована велосипедна інфраструктура в місті Утрехт, Нідерланди. Кожне з наших міст повинно і буде мати розвинену мережу велодоріжок та велопарковок. У містах майбутнього пріоритет повинен надаватись саме велосипедам і пішоходам, а не автомобілям, як зараз. Це робить міський простір набагато комфортнішим для проживання його мешканців. Місто має бути простором для життя, а не тільки місцем для роботи і сну.

Перехід на велотранспорт суттєво зменшує загазованість повітря в місті, яке спричиняє величезну кількість смертей та хвороб щороку. Також важливим є комбінування громадського транспорту та велотранспорту з підземними велопарковками під кожною станцією метро або торговельними центрами. Таким чином мешканцям передмість не потрібно буде використовувати автомобіль для щоденних поїздок на роботу. Ще одним несподіваним позитивом від велосипедизації міста є збільшення прибутків власників маленьких ресторанчиків та кав'ярень, бо велосипедисти там зупиняються набагато частіше, ніж автомобілісти, яким складно знайти парковку в густозаселеному середмісті. Відповідно, це створює нові робочі місця у сфері обслуговування. Центри наших міст стануть набагато тихішими, і ми будемо чути концерти вуличних виконавців, а не постійний шум проїжджаючих автомобілів.



Богдан-Ігор АНТОНИЧ

МЕРТВІ АВТА

Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта,
червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини,
і лиш незнане сонячне ядро колишеться, як вічна правда,
що теж незнана й теж для нас невловна, наче синій дух бензини.
Буває, що мерців з металу люди, мов шакали, в сні тривожать
і крам своїх жадоб, і спраг, і нужд, мов на базарі, розкладають,
і мертві тулуби у синяві ночей стають за грішні ложа
бездомних любощів кривляк і шлюх, що зорі зла в них чад вливають.
Як ми копаєм кості ящурів під скелями віків забутих,
колись копатимуть на цвинтарях міст наших кості металеві.
Дівчата з квіттям без наймення, пальми родять хліб, зелена рута
й нові міста із площами з блакиті, де качаються жар-леви.
Та тіні неспокійні, привиди невтишні з-під землі стають,
з-під площ, з-під трав.

Метрополю,
долонями червоних мурів упокій крилаті душі авт!

5 листопада 1935

http://poetyka.uazone.net/antonych/

Вчора їздив на веліку в центр Шібуї, бо була гарна погода і взагалі мені туди треба було за одним сертифікатом. Там багато чого змінилось за два останніх роки, побачив два нових хмарочоси - Shibuya Sky і Shibuya Stream, там здається офіс Гугла знаходиться. Взагалі переважна більшість ІТ компаній і стартапів знаходяться саме в Шібуї, мені цей район значно більше подобається, ніж сусідні Роппонґі або Шінджюку, він більш живий і там ще присутня хоч якась молодіжна культура, а не тільки магазини з одягом для китайських туристів та раменні для місцевих бебі-бумерів. Відео з телефона, тому перепрошую за якість і нерівності на дорозі.