Captain Horn's journal

Давно хотів запостити світлини з Криворізького ботанічного саду. Тож тримайте. Це ще з далекого 2013 року та частково з 2010. Майже все, за винятком оранжереї з тропічними і субтропічними видами, де я давно не був. Трохи інформації з Вікіпедії про це дуже цікаве місце. Також у них є сторінка в ФБ: https://www.facebook.com/kbsgarden/

Криворі́зький ботані́чний сад — ботанічний сад в Україні, в межах Тернівського району міста Кривого Рогу.

Сучасна площа 52,4 га. Перебуває у віданні Національної Академії наук України. Ботанічний сад є об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. З 2004 року, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, колекція деревних і чагарникових рослин (дендрарій) визнана національним надбанням України.

Засновником і творцем ботанічного саду на Криворіжжі став професор Євген Миколайович Кондратюк, на той час директор Донецького ботанічного саду. До складу саду увійшла територія поблизу балки Приворотної. 25 червня 1981 року Президія Академії наук Української РСР прийняла розпорядження № 115 «Про створення Криворізького відділення Донецького ботанічного саду». За порівняно короткий час ботанічним садом були зібрані значні колекції різноманітних рослин, створені дендрарій, сад безперервного цвітіння, розарій, сад бузку та садового жасмину; побудовані лабораторно-адміністративний корпус, оранжереї, центральний вхід у сад, пішохідний міст через ставок завдовжки 110 м; дорожньо-пішохідна мережа з твердим покриттям.

Створена унікальна колекція рідкісних і зникаючих рослин, де в умовах ex situ зберігається понад 180 видів рослин. Тільки тут можна побачити занесені до Червоної книги України (61 вид), до Світового (13 видів) та до Європейського Червоних списків (23 види) зникаючих рослин та гербарні зразки, які документують флористичні знахідки, як-от новий для науки вид — астрагал висунський. Створена національна колекція видів ковили України.

Колекційний фонд саду налічують 665 видів і форм, 120 сортів деревних та чагарникових; 811 квітково-декоративних видів, форм і сортів; 890 тропічних і субтропічних таксонів; 170 лікарських видів; 165 рідкісних та зникаючих видів; 124 ґрунтопокривні види; 520 видів рослин природної флори.



( Більше світлин )

В суботу температура в Токіо піднялась до +18, сьогодні +20, а в понеділок обіцяють аж +22 за Цельсієм :) Це аномально тепла зимова погода навіть для Токіо і більше нагадує якісь тропіки. Вдень вже цілком можна ходити в шортах і носити футболку, хоча багато людей по інерції все ще вдягаються досить тепло. Вчора трохи вигуляв свій фотоапарат, наклацав багацько нових вуличних світлин та навіть склепав невеличке відео. Вперше використав відео редактор Shotcut, який навіть включений до стандартного репозиторію Linux Mint, але чомусь раніше я його не помічав. Хоча він набагато зручніший і стабільніший за багато інших аналогів, таких як Kdenlive та OpenShot. Звичайно, є ще Blender, і деякі професійні влогери справді його використовують, але це справжній монстр для створення 3D анімації, і для звичайних відео - це трохи занадто. Також є DaVinci Resolve, на якому можна робити цілком професійний постпродакшн реальних повнометражних фільмів, але я його ніколи не використовував, тому нічого про нього сказати не можу. Тому рекомендую Shotcut, якщо вам треба щось простеньке змонтувати й поредагувати, як ось це нікому не цікаве відео з моєї прогулянки :)


( Під катом вуличні світлини )

Несемося! У нас черговий ковідний антирекорд - більше 500 нових випадків по Токіо i 2201 нових випадків по всій Японії за вчорашній день, це дуже суттєве збільшення, ще місяць тому ця цифра була десь в два рази меншою. Тому вчора увечері я з'їздив на ровері в Шінджюку, який межує з моїм районом на сході, щоб зробити серію нічних світлин у розважальному районі Кабукічо, поки там все не закрили.

Коротка історія Кабукічо. Весь район розташований в низині. Колись давно на цій території було велике болото, і ця місцина тоді називалась Цунохазу. Після періоду Мейджі тут знаходився заповідник для диких качок. Потім качки чомусь стали нікому не потрібними, або їх просто з'їли, історія про їх подальшу долю нічого не каже. Болото та кілька ставків засипали, і на його місці у 1920 році побудували школу для дівчат. Одразу потому всю навколишню територію забудували житловими будинками.

Потім в японців з'явились непомірні імперські амбіції, вони вирішили захопити всю південно-східну Азію, але в них нічого не вийшло, і Кабукічо повністю зрівняли з землею під час одного з американських бомбардувань у 1945 році. Власне тоді цей район ще навіть не називався Кабукічо, він все ще називався Цунохазу. Сучасна назва цілком випадково з'явилась вже після війни, коли сюди з Ґінзи вирішили перенести театр Кабукі, але потім передумали через фінансові проблеми, хоча район вже встигли перейменувати на честь театру.

Замість театру Кабукі, як гриби після дощу тут почали з'являтись різні розважальні заклади. Зараз Кабукічо - це найбільший в Азії район розваг і де-факто квартал червоних ліхтарів, де знаходиться понад 3 тисячі барів, нічних клубів, гральних салонів, лав-готелів, масажних салонів, хостес-клубів та тому подібних легальних та напівлегальних закладів. Офіційно проституція в Японії заборонена законом, але незважаючи на це в Кабукічо знаходиться величезна кількість борделів, які працюють під протекцією Якудза. Тільки за офіційною статистикою поліції у 2004 році в районі Кабукічо "працювали" більше 1 тисячі членів угрупувань Якудза (поліція офіційно називає їх Борьокудан), а під їхньою протекцією знаходились 120 місцевих бізнесів. Періодично поліція влаштовує рейди на нелегальні заклади в районі, але вони якимось дивом з'являються знову.

Цей район має найвищий рівень вуличної злочинності в усій Японії. Через гучномовці завжди лунають попередження, щоб туристи були уважні з грошима і тримали гаманець біля себе. В барах періодично грабують неуважних відвідувачів, які там напиваються і втрачають контроль за власним гаманцем. Напиватись до втрати свідомості їм допомагають хостес - це такі спеціально навчені гарненькі дівчата, найчастіше школярки старшої школи або студентки, які працюють в барах і отримують відсоток за кожного клієнта. Є також хости - це хлопці, які займаються тим самим, але переважно (але не завжди) з клієнтами-жінками. Вони виглядають приблизно як k-pop виконавці, з повним мейкапом і чудовими манерами.

В останні років 20 з'явилась також окрема, але вже дуже численна, категорія хостів-нігерійців, які раніше були тільки на Роппонґі (це другий за величиною розважальний район Токіо). Нігерійці відрізняються тим, що чудово знають англійську, тому їх активно використовують для заманювання в бари іноземців, які не знають японську мову. Вони підходять як до жінок, так і до чоловіків, і їхньою коронною фразою є "Hey, whassup man, where are you from?", ну і далі запрошують в якийсь бар. Я не знаю що вони там кажуть жінкам, але думаю щось схоже. Якщо ви іноземець і просто гуляєте по Кабукічо, то у вас майже 100% ймовірності бути поміченим нігерійцями, ну робота в них така. Найкращий патерн поведінки - ні, не бити одразу в фейс, бо нігерійців там значно більше ніж вас, і не факт що ви їх переможете, якщо ви не Кличко, а краще просто ігнорувати і йти далі :)

Але загалом район дуже цікавий. Зокрема в східній частині Кабукічо знаходиться відомий Шінджюку Ґолден Ґай з дуже вузькими метровими проходами та сотнями крихітних барів, популярних серед богеми. Багато барів існують з 1960-х років і обслуговують тільки постійних відвідувачів-японців, тобто потрапити в них можна тільки по запрошенню. Одразу на захід від Кабукічо знаходиться бізнес-район Шінджюку з офісними хмарочосами.



( Повний фотозвіт )

Приніс вам свіжі світлини і відео. Сьогодні у нас вихідний (як і завтра), і я знову катався на ровері по району. Назнимкував вуличних фотографій і навіть зрендерив 10-хвилинне відео. Ще потім заїхав у Бургер Кінг і поживився воппером, бо з самого ранку нічого не їв. Доречі задоволений як слон своєю лінзою Sigma 28mm F1.8 EX DG, яку я купив вживану за 30% від вартості нової, вона робить пристойні фотки навіть без оптичної стабілізації, хоча й довго фокусується. Я вже використовував цю саму лінзу під час поїздки у Німеччину на Різдво 2019, фотки з якої я вже публікував раніше.

Людей в центрі досить багато, незважаючи на те, що іноземні туристи в Токіо вже давно вимерли як динозаври через ковідні обмеження. Але в Токіо на постійній основі проживає багато іноземців, самих лише американців в місті проживало 19,690 станом на 2018 рік, а філіппінців, китайців і корейців на порядок більше (сотні тисяч), тому навіть без туристів іноземців в місті вистачає, а Шібуя вважається одним з найбільш інтернаціональних районів Токіо (здається Шінджюку все ж на першому місці). В Шібуї є величезна і дуже гарна мечеть біля амбасади Туреччини, в якій я недавно купував халву, ну тобто не в самій амбасаді і навіть не в мечеті, а в турецькому магазинчику біля неї. Індійські і пакистанські ресторанчики скоро вже будуть на кожному кроці. Але кебабів все ще мало, кебабів повинно бути більше, бо це найкраща вулична їжа. Грецьких ресторанів теж немає, нам тут терміново потрібно збільшувати кількість греків, надсилайте нам їх сюди якщо у вас є зайві.


( Дивитись більше )

Чорний кіт охороняє якісь коробки. Напис праворуч на стіні ідеально підходе до 2020 року.



( Більше світлин )

Крига скресла. Нам нарешті дозволили і навіть дуже рекомендували працювати з дому з понеділка, це вже після того як в нашому офісному центрі у п'ятницю офіційно підтвердили перший випадок коронавірусу, якийсь чувак на 9 поверсі, ми на 25, але все одно якось стрьомно, бо він же використовував той самий ліфт, той самий вестибюль, і цілком можливо ходив до тих самих ресторанів на 3 поверсі під час ланчу. В принципі робота з дому в нашому випадку нічим не відрізняється від роботи в офісі, просто відсутність реального спілкування з живими людьми і більше мемів в Slack каналі :) Але сидіти вдома і слухати радіо цілий день зовсім нецікаво, тому сьогодні сходив на невеличку фотопрогулянку токійським районом Накано, який межує з Шібуєю на півночі.

ENG: We are finally permitted and even recommended (!!!) to work from home, if you ask me I would say that's something for Japan with its utterly traditional work approach. This is after they officially confirmed the first case of Covid-19 on the 9th floor of our office building. My office is on the 25th, but quite scary anyway, considering how many times the infected dude might have used the same elevator, hall, and even possibly went to the same restaurants on the 3rd floor. Working from home in my case does not differ a bit from work in the office, apart from inability to see and speak to real people, and I also expect the explosion of memes in our Slack channel :) Though staying at home all day can be quite boring, so I went for a little photo walk in Nakano district of Tokyo that is bordering Shibuya on the north.

Сакури вже цвітуть.



( Більше фото | More photos )

Трохи пофоткав різдвяний ярмарок на центральній площі Дрездена, там дуже цікаві декорації і якась така дуже затишна, майже домашня атмосфера, особливо якщо порівнювати зі схожими ярмарками у Берліні. Фотки вранішні, тому людей ще нема, але починаючи з обіду і до пізнього вечора там не проштовхнутись. Найпопулярніший напій - це звичайно ж ґлювайн))

Сподіваюсь всі гарно провели Різдво і готові святкувати Маланку.



( Більше світлин )

Вітаю з Днем Захисника України, Днем Козацтва, Днем Створення УПА та Покровою. Сьогодні - друге по значимості державне українське свято після Дня Незалежності. Бажаю нам всім перемогти російського окупанта на Донбасі та в Криму, а також вступити в блок НАТО і ЄС, щоб у майбутньому така війна не повторилась. Слава Україні!

Тримайте нічну фотку Токійської Телевежі, яка була збудована у 1958 році і є символом післявоєнної розбудови і економічного відродження Японії. Висота вежі - 333 метри, вона повністю зроблена зі сталі, за взірець проекту брали Ейфелеву Вежу в Парижі. Зараз вже є значно вища комунікаційна вежа Tokyo Sky Tree, висота якої 634 метри, але ця залишається символом Токіо. Знято в RAW на довгій витримці зі штативу, оброблено в програмі з відкритим кодом Darktable, яку дуже рекомендую.

Ще в червні в мене була маленька подорож до протилежного берега Токійської затоки - в префектуру Чіба. Маленьке рибальське містечко Кьонан https://en.wikipedia.org/wiki/Kyonan приваблює туристів своїми краєвидами та храмами. Населення містечка - приблизно 9 тисяч, майже всі мешканці зайняті у риболовному та сільськогосподарському секторі, як і більшість маленьких містечок Японії, що знаходяться на узбережжі. Останнім часом туристи також почали приносити трохи доходів в місцевий бюджет. Дістатися сюди можна регулярним рейсом на паромі з Йокогами. Там ще є невисока гора Нокогірі https://en.wikipedia.org/wiki/Mount_Nokogiri_(Chiba) - висота 330 метрів, на горі знаходяться старі храми та закинута каменярня.



( Більше світлин )