Китай - це країна третього світу
Oct. 5th, 2019 03:08 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
cpthornЦікаво, що показник Household Disposable Income (тобто реальний середній дохід домогосподарств, реальний рівень життя) в Тайвані за 2018 рік більш ніж у 3 рази вищий ($14,273), ніж в Китаї ($4,165), що наочно показує переваги капіталізму над комунізмом, демократії над тоталітаризмом. Генетично це той самий народ - китайці етнічної групи Хань, але Тайвань пішов шляхом демократії, КНР обрала комунізм, диктатуру партії і планову економіку.
За цим показником Китай навіть зараз залишається країною третього світу, хоч як би компартія Китаю не пишалась своїми здобутками за 70 років. Адже те, що ми чуємо в новинах про Китай - це ретельно фільтрована партією інформація, яку дозволяє поширювати їхнє політбюро. Ми чуємо про відкриття чергового мегааеропорту в Пекіні, або про найдовший в світі підвісний міст, про посадку ровера на Місяць, але ми зовсім не чуємо про те, як живуть пересічні китайці - про бідність, про те, що молодь не може собі дозволити купити житло у великих містах, і тому змушена емігрувати або вічно жити з батьками в мініатюрній китайській "хрущовці". Країни Європейського Союзу з сильними і незалежними профспілками і фактично гарантованим робочим місцем, з безкоштовною освітою та базовою медициною, є значно ближчими до справжніх ідеалів соціалізму, ніж тоталітарний Китай.
Те, який відсоток світових товарів виробляється в країні, розмір економіки - це зовсім не показник рівня життя населення. Він лише дозволяє збагачуватись державі та нечисельним прошаркам населення - тим обраним, що мають потрібні зв'язки в партії. В тоталітарних країнах, таких як Китай, Іран та Росія, населення є другорядним по відношенню до великої і всесильної держави, держава є завжди в пріоритеті, населення обслуговує інтереси держави, яка завжди може пожертвувати своїм народом задля досягнення своїх "великих цілей", як це колись сталось із Третім Рейхом. В демократичних країнах західного світу держава може бути біднішою за народ, не такою могутньою, мати меншу армію, і це нормально, бо держава повинна обслуговувати інтереси народу, а не навпаки. Інтереси кожного окремого індивида повинні бути важливішими за інтереси чи амбіції владних структур.
За цим показником Китай навіть зараз залишається країною третього світу, хоч як би компартія Китаю не пишалась своїми здобутками за 70 років. Адже те, що ми чуємо в новинах про Китай - це ретельно фільтрована партією інформація, яку дозволяє поширювати їхнє політбюро. Ми чуємо про відкриття чергового мегааеропорту в Пекіні, або про найдовший в світі підвісний міст, про посадку ровера на Місяць, але ми зовсім не чуємо про те, як живуть пересічні китайці - про бідність, про те, що молодь не може собі дозволити купити житло у великих містах, і тому змушена емігрувати або вічно жити з батьками в мініатюрній китайській "хрущовці". Країни Європейського Союзу з сильними і незалежними профспілками і фактично гарантованим робочим місцем, з безкоштовною освітою та базовою медициною, є значно ближчими до справжніх ідеалів соціалізму, ніж тоталітарний Китай.
Те, який відсоток світових товарів виробляється в країні, розмір економіки - це зовсім не показник рівня життя населення. Він лише дозволяє збагачуватись державі та нечисельним прошаркам населення - тим обраним, що мають потрібні зв'язки в партії. В тоталітарних країнах, таких як Китай, Іран та Росія, населення є другорядним по відношенню до великої і всесильної держави, держава є завжди в пріоритеті, населення обслуговує інтереси держави, яка завжди може пожертвувати своїм народом задля досягнення своїх "великих цілей", як це колись сталось із Третім Рейхом. В демократичних країнах західного світу держава може бути біднішою за народ, не такою могутньою, мати меншу армію, і це нормально, бо держава повинна обслуговувати інтереси народу, а не навпаки. Інтереси кожного окремого індивида повинні бути важливішими за інтереси чи амбіції владних структур.
