Captain Horn's journal

Як ви можливо знаєте, в Токіо з 2012 року проводиться щорічний парад вишиванок, як і багатьох інших містах світу. Ця традиція чудова тим що дає можливість живого спілкування з іншими українськими експатами та емігрантами. Нас в Японії насправді дуже мало, менше 2 тисяч, і далеко не всі живуть в Токіо, є маленькі громади в містах Наґоя, Осака, Фукуока та навіть Саппоро. Але так зване "спілкування" в соцмережах типу Фейсбук - то не зовсім спілкування, ще й останнім часом група там стала занадто заполітизованою і заспамленою. Тому вся наша культурна активність переважно зосереджена навколо єдиної української недільної школи в Токіо "Джерельце" та цього от щорічного заходу.

Отже було 19 травня і був сонячний день, який буває тільки навесні, коли місто ще не потерпає від літньої спеки і вологості. На перший погляд на парад прийшло близько 200 людей, з них десь половина японських друзів та членів сімей, ще цього року було якось незвично багато дітей. Також помітив одного кота, яким всім своїм виглядом показував, що йому тут дуже не подобається. Люди, не тягніть котів на публічні заходи, краще випустіть їх на вулицю і дайте їм свободу самим вирішувати де гуляти.

Отже пройшлися ми пішки кількакілометровим маршрутом через всю центральну частину Токіо, переважно район Ґінза та Хібія, під акомпанемент української музики. Поліція для нас частково перекрила рух транспорту по лівій смузі та вручну регулювала рух транспорту на перехрестях, як це робиться при організації будь-яких масових культурних заходів та політичних протестів. Як завжди, було багато фотографів, а також один великий японський телеканал, в когось з учасників брали інтерв'ю. Парад закінчився спільною фотографією на сходах місцевого будинку культури. Були конкурси та розіграші, а також народні танці. Неформальне спілкування продовжилось в парку Хібія, який був кінцевою точкою маршруту.

( Невеличкий фотозвіт під катом. )