Президентські вибори
Apr. 8th, 2019 12:10 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
cpthorn31 березня в неділю у нас в Токіо, як і по всьому світу, відбувались президентські вибори. А отже була чудова нагода завітати у нашу амбасаду, де і знаходилась виборча дільниця. Місце її розташування - район Роппонґі, в цьому ж самому районі знаходяться амбасади багатьох інших держав, але водночас це і район розважальний - з нічними клубами, барами та тисячами маленьких ресторанчиків на будь-який смак та розмір кишені. Чудове місце для роботи, якщо вам подобається богемне життя :) Власне я й сам працюю зараз неподалік - на Роппонґі Ітчоме, це сусідня станція метро.
Погода була чудова - сонячно і тепло, тому я приїхав на голосування на велосипеді, треба ж якось боротись з кліматичними змінами. Всім відомо, що Токіо - це дуже маленьке село, тому цілком випадково під час голосування зустрівся з купою своїх друзів і знайомих, з якими ми раніше організовували Фестиваль Української Культури в Токіо та багато разів бачились на щорічних парадах у вишиванках на Ґінзі. Були також і туристи з України, які прилетіли сюди на сезон цвітіння вишень. Досить цікаво, що президентське голосування відбувається саме в цей найпрекрасніший період року в Японії, коли зимовий апокаліпсис вже закінчився, а літній апокаліпсис ще не почався, і скрізь цвітуть вишні, тільки хрущів над ними не вистачає для повної ідилії.
Після голосування було спонтанно влаштоване ханамі в парку біля Мідтауна, де добрі люди нам залишили свою пікнікову церату. Поспілкувались там і поспівали пісень, а потім ще й попили кави у єдиній мідтаунівській кав'ярні, де можна було знайти хоч якесь місце в цей пік туристичного сезону. У всіх був чудовий, піднесений настрій, бо на вибори як на свято. Як же це контрастувало з депресивними, напруженими виборами 2014 року, які відбувались під час московської окупації Донбасу та Криму, коли ніхто не знав, чи встоїть українська державність, і чи не прокинемось ми завтра в анексованій країні. Але вона встояла, витримала всі ці випробування, і хоча окупація все ще триває, але вже з'явилась надія на майбутнє, і впевненість у тому, що не повторяться події 100-річної давнини, коли Україна впала під більшовицьким чоботом, так і не зміцнившись, що коштувало нам тоді мільйони життів. Кожен відповідальний за майбутнє своєї країни, і свій вибір, навіть якщо він може бути зроблений неправильно (бо всі помиляються), все ж потрібно зробити, інакше його за вас зробить хтось інший. Робіть його так, щоб не було соромно перед тими, хто віддав своє життя за Україну.
Погода була чудова - сонячно і тепло, тому я приїхав на голосування на велосипеді, треба ж якось боротись з кліматичними змінами. Всім відомо, що Токіо - це дуже маленьке село, тому цілком випадково під час голосування зустрівся з купою своїх друзів і знайомих, з якими ми раніше організовували Фестиваль Української Культури в Токіо та багато разів бачились на щорічних парадах у вишиванках на Ґінзі. Були також і туристи з України, які прилетіли сюди на сезон цвітіння вишень. Досить цікаво, що президентське голосування відбувається саме в цей найпрекрасніший період року в Японії, коли зимовий апокаліпсис вже закінчився, а літній апокаліпсис ще не почався, і скрізь цвітуть вишні, тільки хрущів над ними не вистачає для повної ідилії.
Після голосування було спонтанно влаштоване ханамі в парку біля Мідтауна, де добрі люди нам залишили свою пікнікову церату. Поспілкувались там і поспівали пісень, а потім ще й попили кави у єдиній мідтаунівській кав'ярні, де можна було знайти хоч якесь місце в цей пік туристичного сезону. У всіх був чудовий, піднесений настрій, бо на вибори як на свято. Як же це контрастувало з депресивними, напруженими виборами 2014 року, які відбувались під час московської окупації Донбасу та Криму, коли ніхто не знав, чи встоїть українська державність, і чи не прокинемось ми завтра в анексованій країні. Але вона встояла, витримала всі ці випробування, і хоча окупація все ще триває, але вже з'явилась надія на майбутнє, і впевненість у тому, що не повторяться події 100-річної давнини, коли Україна впала під більшовицьким чоботом, так і не зміцнившись, що коштувало нам тоді мільйони життів. Кожен відповідальний за майбутнє своєї країни, і свій вибір, навіть якщо він може бути зроблений неправильно (бо всі помиляються), все ж потрібно зробити, інакше його за вас зробить хтось інший. Робіть його так, щоб не було соромно перед тими, хто віддав своє життя за Україну.
