![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
О, навіть не знав що в нашому ботсаду є алея сакур. Хоча там багато різних екзотичних рослин є, навіть кактуси під відкритим небом. Ще дуже цікаві тропічні рослини в оранжереї, нас в школі часто туди водили на екскурсії :)
Парк Едоґава та сад Хіґо-Хосокава
Mar. 30th, 2021 12:06 pmМинулої п'ятниці з'їздив приблизно 8 км на велосипеді до парку Едоґава в центральній частині Токіо. Дорога туди проходить по рівнині, практично без перепадів висот, тому їхати було легко, навіть на звичайному, неелектрифікованому ровері, як у мене. До речі хочу похвалити Google Maps навігатор, який в умовах міста працює просто відмінно, дуже коректно і без зайвої балаканини вказуючи напрямок.
Трохи про сам парк Едоґава. Незважаючи на те, що у назві є річка Едо, парк не знаходиться зовсім на ній, як ви могли б подумати, а несподівано - на річці Канда. Парк має таку назву тому, що це головний парк району Едоґава - одного з 23 спеціальних районів Токіо з населенням приблизно 695 тис. осіб. Я вже раніше робив фотозвіт з річки Канда, тільки в іншому районі, де вона теж протікає.
В Японії кілька сотень різних видів вишень, тому я точно не знаю який це вид. Можливо вишня Йошіно або Ошімська вишня. Це досить довгоживучі дерева, я чув, що десь є дерева, яким по 800 років. Більшість видів сакур - це декоративні види, які не пахнуть, не запилюються бджолами і не дають плодів. Але багато видів диких вишень дають маленькі, кислі плоди, які переважно поїдаються птахами, з них ще можна робити якийсь чай.
Сад Хіґо-Хосокава - це старовинний японський сад, який знаходиться неподалік від парку. Спочатку ці землі були другою резиденцією самурайського клану Хосокава, який в кінці періоду Едо керував областю Кумамото. Пізніше тут знаходилася основна резиденція сім'ї Хосокава. 1959 року сад був переданий в подарунок місту.
Сад частково розташований на схилі пагорба, на якому знаходяться доріжки і оглядові майданчики, а також джерело, яке живить розташовані нижче ставки. У ставках плавають червоні коропи. Сад прикрашають кам'яні ліхтарі і пагода, бамбукові огорожі. Будівлю біля входу було побудовано у період Тайшьо і вона служила місцем навчання членів сім'ї Хосокава.
Відео з парку та саду
( Світлини з парку Едоґава )
( Світлини з саду Хіґо-Хосокава )
Трохи про сам парк Едоґава. Незважаючи на те, що у назві є річка Едо, парк не знаходиться зовсім на ній, як ви могли б подумати, а несподівано - на річці Канда. Парк має таку назву тому, що це головний парк району Едоґава - одного з 23 спеціальних районів Токіо з населенням приблизно 695 тис. осіб. Я вже раніше робив фотозвіт з річки Канда, тільки в іншому районі, де вона теж протікає.
В Японії кілька сотень різних видів вишень, тому я точно не знаю який це вид. Можливо вишня Йошіно або Ошімська вишня. Це досить довгоживучі дерева, я чув, що десь є дерева, яким по 800 років. Більшість видів сакур - це декоративні види, які не пахнуть, не запилюються бджолами і не дають плодів. Але багато видів диких вишень дають маленькі, кислі плоди, які переважно поїдаються птахами, з них ще можна робити якийсь чай.
Сад Хіґо-Хосокава - це старовинний японський сад, який знаходиться неподалік від парку. Спочатку ці землі були другою резиденцією самурайського клану Хосокава, який в кінці періоду Едо керував областю Кумамото. Пізніше тут знаходилася основна резиденція сім'ї Хосокава. 1959 року сад був переданий в подарунок місту.
Сад частково розташований на схилі пагорба, на якому знаходяться доріжки і оглядові майданчики, а також джерело, яке живить розташовані нижче ставки. У ставках плавають червоні коропи. Сад прикрашають кам'яні ліхтарі і пагода, бамбукові огорожі. Будівлю біля входу було побудовано у період Тайшьо і вона служила місцем навчання членів сім'ї Хосокава.
Відео з парку та саду
( Світлини з парку Едоґава )
( Світлини з саду Хіґо-Хосокава )
Президентські вибори
Apr. 8th, 2019 12:10 am31 березня в неділю у нас в Токіо, як і по всьому світу, відбувались президентські вибори. А отже була чудова нагода завітати у нашу амбасаду, де і знаходилась виборча дільниця. Місце її розташування - район Роппонґі, в цьому ж самому районі знаходяться амбасади багатьох інших держав, але водночас це і район розважальний - з нічними клубами, барами та тисячами маленьких ресторанчиків на будь-який смак та розмір кишені. Чудове місце для роботи, якщо вам подобається богемне життя :) Власне я й сам працюю зараз неподалік - на Роппонґі Ітчоме, це сусідня станція метро.
Погода була чудова - сонячно і тепло, тому я приїхав на голосування на велосипеді, треба ж якось боротись з кліматичними змінами. Всім відомо, що Токіо - це дуже маленьке село, тому цілком випадково під час голосування зустрівся з купою своїх друзів і знайомих, з якими ми раніше організовували Фестиваль Української Культури в Токіо та багато разів бачились на щорічних парадах у вишиванках на Ґінзі. Були також і туристи з України, які прилетіли сюди на сезон цвітіння вишень. Досить цікаво, що президентське голосування відбувається саме в цей найпрекрасніший період року в Японії, коли зимовий апокаліпсис вже закінчився, а літній апокаліпсис ще не почався, і скрізь цвітуть вишні, тільки хрущів над ними не вистачає для повної ідилії.
Після голосування було спонтанно влаштоване ханамі в парку біля Мідтауна, де добрі люди нам залишили свою пікнікову церату. Поспілкувались там і поспівали пісень, а потім ще й попили кави у єдиній мідтаунівській кав'ярні, де можна було знайти хоч якесь місце в цей пік туристичного сезону. У всіх був чудовий, піднесений настрій, бо на вибори як на свято. Як же це контрастувало з депресивними, напруженими виборами 2014 року, які відбувались під час московської окупації Донбасу та Криму, коли ніхто не знав, чи встоїть українська державність, і чи не прокинемось ми завтра в анексованій країні. Але вона встояла, витримала всі ці випробування, і хоча окупація все ще триває, але вже з'явилась надія на майбутнє, і впевненість у тому, що не повторяться події 100-річної давнини, коли Україна впала під більшовицьким чоботом, так і не зміцнившись, що коштувало нам тоді мільйони життів. Кожен відповідальний за майбутнє своєї країни, і свій вибір, навіть якщо він може бути зроблений неправильно (бо всі помиляються), все ж потрібно зробити, інакше його за вас зробить хтось інший. Робіть його так, щоб не було соромно перед тими, хто віддав своє життя за Україну.
( Фотки з велосипеда... )
Погода була чудова - сонячно і тепло, тому я приїхав на голосування на велосипеді, треба ж якось боротись з кліматичними змінами. Всім відомо, що Токіо - це дуже маленьке село, тому цілком випадково під час голосування зустрівся з купою своїх друзів і знайомих, з якими ми раніше організовували Фестиваль Української Культури в Токіо та багато разів бачились на щорічних парадах у вишиванках на Ґінзі. Були також і туристи з України, які прилетіли сюди на сезон цвітіння вишень. Досить цікаво, що президентське голосування відбувається саме в цей найпрекрасніший період року в Японії, коли зимовий апокаліпсис вже закінчився, а літній апокаліпсис ще не почався, і скрізь цвітуть вишні, тільки хрущів над ними не вистачає для повної ідилії.
Після голосування було спонтанно влаштоване ханамі в парку біля Мідтауна, де добрі люди нам залишили свою пікнікову церату. Поспілкувались там і поспівали пісень, а потім ще й попили кави у єдиній мідтаунівській кав'ярні, де можна було знайти хоч якесь місце в цей пік туристичного сезону. У всіх був чудовий, піднесений настрій, бо на вибори як на свято. Як же це контрастувало з депресивними, напруженими виборами 2014 року, які відбувались під час московської окупації Донбасу та Криму, коли ніхто не знав, чи встоїть українська державність, і чи не прокинемось ми завтра в анексованій країні. Але вона встояла, витримала всі ці випробування, і хоча окупація все ще триває, але вже з'явилась надія на майбутнє, і впевненість у тому, що не повторяться події 100-річної давнини, коли Україна впала під більшовицьким чоботом, так і не зміцнившись, що коштувало нам тоді мільйони життів. Кожен відповідальний за майбутнє своєї країни, і свій вибір, навіть якщо він може бути зроблений неправильно (бо всі помиляються), все ж потрібно зробити, інакше його за вас зробить хтось інший. Робіть його так, щоб не було соромно перед тими, хто віддав своє життя за Україну.
( Фотки з велосипеда... )
